Діяльність соціального педагога в закладах освіти передбачає створення умов для успішної соціалізації та адаптації дитини, як процесу набуття нею соціальної компетентності, формування і ствердження її як особистості, входження в активне громадське життя. Соціальний педагог – ключова фігура в закладі освіти, яка покликана об'єднати зусилля родини, школи, громадськості, для надання допомоги дитині. Тому слід зазначити, що робота соціального педагога за будь-яким напрямком стає більш ефективною завдяки співпраці з психологом, педагогічним колективом, батьками, адміністрацією навчального закладу та спеціалістами з різних соціальних служб, правових, медичних установ тощо. Така взаємодія дає змогу здійснювати інтегрований підхід щодо соціально-педагогічного супроводу учнівської молоді в сучасних умовах.Сфера діяльності соціального педагога — соціум, як найближче оточення особистості, людські відносини, соціокультурні умови розвитку. Одним з головних завдань соціального педагога є допомога дитині виразити себе, свої бажання, свої емоції, знайти себе як унікальну особистість. Яким чином вирішується це завдання? Все починається з діагностики. Кожен навчальний рік починається з складання соціальних паспортів. На їх основі складається соціальний паспорт закладу.

                   Поради батькам

                              Адаптація дітей до умов дошкільного закладу

     Ви вирішили віддати свою дитину до дошкільного закладу або в групу раннього віку.

      Утім, постає запитання: як сприйме дитина те, що мама, яка була завжди поруч, тепер  з'являтиметься лише ввечері, а замість неї потрібно бути з вихователем та ще з десятком інших  хлопчиків та дівчаток, кожен з яких також вимагає уваги.

Отже, відбувається адаптація, і що це таке?

Адаптація — це пристосування організму до нових обставин, а для дитини дошкільний  заклад саме і є новим, ще невідомим простором, з новим оточенням, новими взаєминами.

   Адаптація включає широкий спектр індивідуальних реакцій, характер яких залежить від  психофізіологічних і особистісних особливостей дитини, від сімейного ставлення, від умов  перебування в дошкільному закладі.

    І тому кожна дитина звикає до дошкільного закладу по-своєму. Діти 2-3-х років

відчувають страх перед незнайомими людьми і новими ситуаціями спілкування. Саме ці страхи  і є однією з причин важкої адаптації дитини в групі. Відповідно дитина отримує стрес, і це  призводить до того, що вона стає збудливою, плаксивою, частіше хворіє, позаяк це негативно  впливає на захисні сили дитячого організму.

    Якщо протягом року дитина не адаптувалася до дошкільного закладу, то це є сигналом   для батьків. Отже, потрібно звернутися до фахівців.

Гірше від усіх почуваються в дошкільному навчальному закладі діти з  флегматичним   темпераментом. Вони не встигають за темпом життя дошкільного закладу.

    Рекомендації      по адаптації дітей раннього віку до умов   дитячого саду

   Отже, загальне завдання і персоналу ДНЗ, і сім’ї (в першу чергу) – допомогти дитині   ввійти в життя дитячого колективу, максимально зменшивши негативні процеси під час  адаптації. Для цього потрібна підготовча робота в сім’ї:

1. Необхідно максимально приблизити домашній режим до розпорядку дня в дитячому  садку. Важливо впорядкувати години сну, харчування, перебування на вулиці.

2. При проведенні режимних процедур стимулювати і розвивати дитячу самостійність  (самостійно їсти, пити з чашки, користуватись туалетом, закріплювати навички одягання та ін).

3. Про попередній вступ до дитячого садка говорити з дитиною як про радісну подію.

   Говорити дитині, що їй буде добре в дитячому садку – її чекають добрі вихователі, радісні діти,іграшки.

4. В присутності малюка слід утриматись від висловлювання своїх переживань з приводу  того, чи зможе малюк спокійно покинути дім, як його будуть там доглядати (тривога батьків  легко передається дітям).

5. Щоб розвіяти сумнів та хвилювання дитини, слід попередньо відвідати групу. Краще привести малюка, коли діти гуляють.

6. Розширення кола близьких людей, які приводять дитину до ДНЗ: не тільки мама і тато, а й бабуся, дідусь, тітка, брат та інші, ці люди не такі значимі для дитини, як мама, тому прощання може бути не таким важким.

Ознаки важкої адаптації дитини

1. Негативні емоції – пригніченість, постійне пхикання, плач, не відповідає на питання.

2. Страх – невідомої обстановки, зустрічі з незнайомими людьми, страх, що не заберуть  додому, острах зрадництва батьків.

З. Гнів – приводом може послужити все.

4. Рухова активність – рідко зберігається в межах норми: або сильно загальмований, або гіперактивний.

5. Сон – на початку може бути відсутнім, неспокійним, перериватися схлипуванням,

раптовим пробудженням.

6. Апетит – чим менш сприятливо адаптується дитина, тим гірше апетит.

7. Соціальні контакти – у перші дні може бути замкнутою, нелюдимою прагнути до

контакту тільки з дорослими.

8. Пізнавальна діяльність – знижується, вгасає на тлі стресових реакцій.

9. Мова – міняється, бідніє словниковий запас.

Як треба поводитися батькам з дитиною, коли вона уперше почала

відвідувати дитячий садок

1. Не залишати її в дошкільній установі на цілий день, якомога раніше забирати додому.

2. Створити спокійний безконфліктний клімат для неї в родині.

3. Щадити її ослаблену нервову систему.

4. Не збільшувати, а зменшувати навантаження на нервову систему.

5. Якомога раніше повідомити медсестрі й вихователеві про особистісні особливості

дитини.

6. Не кутати дитину, а одягати так, як необхідно відповідно до температури.

7. Створювати у вихідні дні вдома для неї такий самий режим, як і в дитячому саду.

8. Не реагувати на витівки дитини й не карати за капризи.

9. При виявленій зміні у звичній поведінці дитини якомога раніше звернутися до лікаря.

10. При вираженні невротичної реакції залишити маля на кілька днів вдома й виконувати  приписи лікаря.

Як не треба поводитися батькам з дитиною, коли вона уперше почала

відвідувати дитячий сад

1. У присутності дитини погано говорити про дитячий садок.

2. "Карати" дитину садком і пізно забирати її додому.

З. Заважати її контактам з дітьми в групі.

4. Увесь час кутати дитину, одягати не по сезону.

5. Конфліктувати із нею вдома.

6. Карати за капризи.

7. У вихідні дні різко міняти режим дня дитини.

8. Увесь час обговорювати в її присутності проблеми, пов'язані з дитячим садком.

9. Не звертати увагу на відхилення у звичній поведінці дитини.

10. Не виконувати всі приписи лікаря.

 

Рекомендації для вихователів

• Налагодити тісний позитивний зв’язок з батьками дитини, яка буде відвідувати групу.

• Ознайомити батьків з режимом дня у дошкільному закладі та рекомендувати

дотримуватися його вдома.

• Встановити позитивний, доброзичливий настрій у групі та у відношеннях до дітей.

• Зустрічати дітей посмішкою та лагідними словами у роздягальні, швиденько

переключати увагу дитини від тяжкого розлучення з батьками (можна використовувати ляльки-рукавички з лялькового театру).

• Заспокоїти дитину після прощання з батьками, привернути увагу до іграшок, предметів кімнати, показати, де малюк буде їсти, відпочивати, грати та ін.

• Називати дитину за ім’ям так, як її зазвичай звуть вдома.

• Не вводити у перші дні перебування дитини у групі жорсткі обмеження, правила; дитині потрібен час, щоб їх зрозуміти та звикнути.

• Не дорікайте і не лайте дитину, якщо в неї щось не виходить, не акцентуйте уваги інших дітей.

• Відносьтеся до дитини, як до своєї власної, як би ви хотіли, щоб поводилися з вашою.

• Пам’ятайте: від першого враження дитини залежить її ставлення до Вас і до закладу в цілому!

 

                     Як покращити процес адаптації дошкільників

У ході адаптації дошкільника до дитячого садка педагогу потрібно:

- приділяти дитині більше уваги та проявляти тепло;

- привчати дитину правильно просити допомоги;

- якщо багато дітей хочуть сидіти біля педагога під час занять, розваг, то потрібно

використовувати просту систему почерговості;

- обов’язково хвалити дитину, коли та спокійно самостійно грається;

- намагатися залучати невпевнену дитину до гри або заохочувати її більш активно й

позитивно взаємодіяти з педагогом та дітьми;

- обирати демократичний стиль спілкування, який на початковому етапі має включати в себе:

а) дотик (погладжування, перебирання пальчиків дитини, обнімання тощо);

б) посмішку (супроводження спілкування приязною посмішкою, відповідь посмішкою на ініціативну посмішку дитини);

в) погляд (дивитися в очі дитини під час спілкування, тримати контакт поглядами);

г) розмову (ласкава інтонація, називання дитини по імені, діалог з нею);

д) поступовий перехід від довербального (або ситуативно-ділового) спілкування до

мовленнєвого.

Адаптація дітей до умов дошкільного навчального закладу

 

   Адаптація дитини - процес індивідуальний.  Кожний  батько переживає, як  підготувати  свою дитину до  відвідування  дошкільного  закладу. Хотілось би звернути Вашу увагу на деякі моменти і дати такі поради:

 

    Розкажіть дитині, що таке дитячий садок, навіщо туди ходять діти, чому ви хочете, щоб малюк пішов в дитячий сад. Приведіть його до нас, щоб він представляв, що це таке;

    Коли ви йдете повз наш дошкільний заклад, з радістю нагадуйте дитині про те, як йому пощастило – ходити  в дошкільний заклад. . Розповідайте рідним і знайомим в присутності малюка, що пишаєтеся своєю дитиною, – адже його прийняли в дитячий  заклад.

    Поговоріть з ним, як з дорослим. Поясніть, що він буде ходити в садок, де багато дітей, з якими можна грати, що  там  багато нових і цікавих іграшок;

    Розкажіть йому, що дорослі “тітоньки”, з якими він там зустрінеться, будуть грати, співати й танцювати з ним, читати йому книжки, розповідати казки і завжди у всьому допоможуть.

    Скажіть, що тепер,вранці, вся родина буде відправлятися на роботу: тато – в свій офіс, мама – в свій, старший брат або сестра – до школи, а він – у дитячий садок, а після роботи мама або тато прийдуть за ним і заберуть додому;

    Познайомтеся з майбутнім вихователем та помічником вихователя. Обов’язково скажіть вихователю, а краще залиште йому письмову пам’ятку, де перерахуйте: страви, продукти і ліки, що викликають алергію; щеплення, від яких у дитини медичний відвід; номери телефонів для зв’язку з вами в екстрених випадках;

    Детально розкажіть дитині про режим дитячого садка: що, як і в якій послідовності він буде там робити. Чим докладніше буде ваша розповідь – тим спокійніше і впевненіше почуватиме себе ваш малюк, коли піде в дитячий садок. Коли дитина бачить, що очікувана подія відбувається так, як було йому заздалегідь “обіцяно”, – він відчуває себе впевненіше;

    Поступово, протягом літа, влаштовуйте режим дня дитині подібний до режиму дня у дитячому садку, особливо, якщо це стосується раннього вставання – не пізніше восьмої години ранку. Після обіду ваш малюк повинен спати не менше однієї години або хоча б полежати з книгою або з іграшкою. Готуватися до сну слід не пізніше 21 години.

    Корисно навчити користуватися горщиком. Відучити його від їжі із пляшечки з соскою. Постарайтеся навчити малюка самостійно їсти ложкою і пити з чашки.

    Поговоріть з дитиною про труднощі, які можуть виникнути у нього в дитячому садку. Обговоріть, до кого в цьому випадку він зможе звернутися по допомогу, і як він це зробить. Наприклад: “Якщо ти захочеш пити, підійди до вихователя і скажи:” Я хочу пити “, і вихователь дасть тобі води. Якщо захочеш в туалет, скажи про це вихователям.

    Не створюйте у дитини ілюзій, що все буде виконано на його першу вимогу і так, як він хоче. Поясніть, що в групі буде багато дітей і іноді йому доведеться почекати своєї черги. Ви можете сказати малюкові: “Вихователь не зможе допомогти одягтися відразу всім дітям, тому тобі доведеться трохи почекати”.

    Навчіть дитину знайомитися з іншими дітьми, звертатися до них по імені, просити, а не забирати іграшки, у свою чергу, пропонувати іграшки іншим дітям.

    Ознайомтеся з іншими батьками та їхніми дітьми. Називайте інших дітей у присутності вашого малюка по іменах. Запитуйте його думку про нових друзів.

    Вводити дитину в нову ситуацію треба поступово. У перші дні побудьте з ним якийсь час в дитячому садку, не йдіть відразу. А прощаючись, обов’язково скажіть, що повернетеся за ним. Як правило  багато дітей через кілька днів звикають до нових умов.

    Коли ваш син або дочка вперше відправляться в садок, не забудьте дати йому з собою свою іграшку: звична тепла річ, що пахне будинком буде діяти на малюка заспокійливо, це для нього частинка дому, частинка безпеки.

    Не забудьте так розпланувати свій час, щоб повністю звільнити собі першу пару тижнів, щоб зі свого боку допомогти дитині плавно пройти адаптацію в садку.

    На перших порах намагайтеся приділяти своїй дитині потрійну увагу вдома і на прогулянках, нагадуйте ввечері йому про садок, про діток, про вихователя. Найголовніше – не бійтеся сліз дитини, адже він поки не може реагувати інакше! Не дратуйте дитину своїми сльозами і нервозністю. Багато мам не можуть стримати емоцій при розлученні з дитиною вранці, коли дитина йде до групи. Якщо у мами не виходить бути витриманою, краще довірити татові відвести дитину в садок.

    Постарайтеся бути терпимими в період адаптації дитини до дитячого садочку, не шкодуйте часу на емоційно-особистісне спілкування з дитиною, заохочуйте відвідування дитячого саду дитиною. Пам’ятайте, що дитячий сад – це перший крок у суспільство, імпульс до розвитку знань дитини про поведінку в суспільстві.

    

Чому краще віддавати дитину в дитячий садок у віці з двох – трьох років?

 

    Адаптація дитини до дитячого садка проходить більш так би мовити ”лагідно”. У цьому віці дитина психологічно готова до відвідування дошкільного закладу.

    По-перше, у малюка мова стає засобом комунікації. Він краще розуміє інших і краще висловлює свої почуття словами. У результаті він вчиться будувати відносини не тільки з близькими людьми, а й з чужими дорослими. Дитина може сказати про свої відчуття і не відчуває сорому від своїх випадкових промахів. З нею легше всього налагодити контакт чужій людині. Та й діти здатні слухати і чути дорослих.

    По-друге, трирічна дитина отримує задоволення від гри з однолітками. Вона співпрацює, взаємодіє, тому що вчиться елементарним прийомам спілкування.

 

Особливості адаптації дітей до умов дошкільного закладу

 

       Проблема адаптації до умов дошкільного навчального закладу виникає у дитини будь – якого віку, коли вона вперше поступає до ясел або дитячого садка. Для такої дитини незвичне все: відсутність близьких, незнайомі дорослі, велика кількість дітей, новий розпорядок дня, нове приміщення, тощо. Змінені звичні умови життя вимагають від дитини перебудови раніше сформованого стереотипу поведінки. Як відомо, він формується з перших днів життя дитини в сім’ї і до 2 -3 років стає досить усталеним. Така різка зміна звичних форм життя викликає, насамперед, нервово-психічне напруження та не завжди проходить без  ускладнень, а в деяких дітей супроводжується важкими емоційними переживаннями. У дітей в період адаптації можуть порушуватися сон, апетит, настрій, інколи підвищується температура тіла. У деяких може простежуватися тимчасова втрата мовлення, порушуватися раніше набуті позитивні навички.

Як показують психолого-педагогічні та медичні дослідження, характер та тривалість адаптаційного періоду залежить від таких факторів, як:

• вік дитини( найважче адаптуються до нових умов діти у віці 10 – 11 місяців до 2 років; після 2 років діти значно легше пристосовуються до нових умов життя);

• стан здоров’я та рівень розвитку дитини( здорова, добре розвинена дитина значно легше переносить труднощі соціальної адаптації);

• індивідуальна особливість дитини ( значною мірою поведінка дитини залежить від типу нервової системи);

• рівень натренованості адаптаційних механізмів( діти, які до дитячого садка неодноразово перебували в різних умовах життя, легше звикають до дошкільного закладу);

• досвід спілкування з дорослими та ровесниками ( уміння позитивно ставитися до вимог дорослих та адекватно спілкуватися з іншими дітьми).

    Залежно від зазначених факторів адаптації дитини до умов дошкільного закладу може проходити по різному. Виділяють групи дітей з « легкою адаптацією», « адаптацією середньої важкості», ««важкою адаптацією»

    За « легкої адаптації» негативний емоційний стан триває недовго. У перші дні в неї погіршується апетит та сон, вона мляво граються з іншими дітьми. Але під час подальшого звикання до нових умов усе це проходить протягом першого місяця перебування дитини в дошкільному закладі.

   За «адаптації середньої важкості» емоційний стан дитини нормалізується повільніше. Протягом першого місяця вона хворіє, як правило, на гострі респіраторні інфекції. Хвороба  триває 7 -10 днів і завершується без будь – яких ускладнень.

   За «важкої адаптації» емоційний стан дитини нормалізується досить повільно. Інколи цей процес триває кілька місяців. За цей період дитина або хворіє ще раз, часто зі значними ускладненнями, або виявляє стійкі порушення у поведінки( намагається сховатися, кудись вийти, сидить та кличе маму, тощо). У таких дітей простежується бурхлива негативна емоційна реакція і негативне ставлення до оточення дошкільного закладу в перші дні, згодом ця поведінка досить часто змінюється в’ялим байдужим станом.

     2-4 % дітей не пристосовані до життя у дошкільному закладі.

     Легку адаптацію і певною мірою адаптацію середньої важкості можна вважати закономірною реакцією дитячого організму на змінені умови життя.

     Важка ж адаптація свідчить про надмірність психоемоційних  навантажень на організм дитини і потребує відповідної уваги як збоку вихователя й батьків, так і з боку практичного психолога.

 

Поради щодо легкої адаптації дітей до умов дошкільного закладу

 

    Спробуйте максимально підвести дитину до режиму дня в садочку. Привчайте дитину до того, що її будять в один і той же час.

    У садочку дітки самі вміють взуватися та хоча б трохи одягатися. Відсутність соски.

    Навчайте дитину що потрібно гратися разом з іншими дітками і не забудьте сказати, що іграшки в садочку спільні;

    Давайте дитині на сніданок молочну страву. На обід готуйте і перше і друге;

    Нехай ваша дитина вчиться їсти без сторонньої допомоги;

    Обов’язково кладіть дитину в день спати;

    Гуляйте з дитиною на вулиці по декілька годин, покажіть в які ігри можна грати в приміщенні, а в які на вулиці;

    Нехай дитина звикне, що потрібно спершу повідомити, про те, що їй потрібно в туалет. Обов’язково відсутність памперсів;

     Залишайте дитину під наглядом інших людей ( батьків, подруг, сусідів) спочатку на годинку, а потім довше, щоб дитина зрозуміла, що мама не може завжди бути з нею.

                              Адаптація дітей до дошкільного закладу

        Цей період завжди був і залишається найскладнішим як для дитини та її батьків, так і для педагогів дошкільного закладу. Врахування специфіки адаптаційного періоду допоможе не лише знайти правильний підхід до малюка, а й закласти передумови для його успішної соціалізації в новому колективі. Адже характер пережитих емоційних станів у ранньому віці впливає на успіхи й невдачі як найближчого періоду шкільного життя, так і дорослого життя в майбутньому, оскільки емоційна пам’ять фіксує позитивний чи негативний досвід у тих уявленнях, образах та цінностях, що визначають стосунки дитини зі світом.
   Причинами важкої адаптації до умов дошкільного закладу можуть бути:
   1. Несформованість позитивного настановлення на відвідування дошкільного закладу (буває, що діти взагалі нічого не знають про життя в дитячому садку, про те, що там на них чекає). Для того, щоб негативні емоції не стали перешкодою для дитини в період адаптації, важливо сформувати в неї позитивне очікування щодо майбутніх змін. Досить часто батьки співчутливо ставляться до того, що малюк має йти у дитсадок. Унаслідок такого ставлення дитина починає страждати, капризувати, відмовляється відвідувати ДНЗ. А інколи батьки навіть залякують дитину дитячим закладом. Важливо зазначити, що період адаптації важкий не тільки для дитини, а й для вихователя, тому батьки мають позитивно налаштовувати малюка на зустріч із вихователем.
   2. Несформованість навичок самообслуговування. Інколи батьки, бажаючи заощадити час, поспішають нагодувати, одягнути малюка, сповільнюючи таким чином формування в дитини необхідних практичних умінь і навичок. Такі діти, потрапляючи до дитячого закладу, почувають себе безпорадними та самотніми — вони не можуть самостійно одягатися, користуватися туалетом.
   3. Значних труднощів у період адаптації зазнають діти, які до відвідування дитячого садка мало спілкувалися з однолітками. У деяких випадках батьки свідомо обмежують спілкування своєї дитини з ровесниками. Унаслідок цього з’являється недовіра до інших, конфліктність, невміння попросити, невміння зачекати. Відчуття дискомфорту є неминучим, якщо режим удома і в садочку кардинально відмінний у часі та послідовності.

 

Особливості адаптації дітей до умов дошкільного навчального закладу

 

Відомо, що процес адаптації – це постійний процес, який супроводжує людину впродовж усього життя. Науковці визначають адаптацію як пристосування будови і функцій організму, його органів і клітини до умов середовища, спрямоване на збереження рівноваги.

Адаптація (з лат. «пристосування») – пристосування організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному.

Залежно від того, на якому рівні відбувається адаптація організ­му, існують декілька класифікацій цього процесу. В межах висвітлення проблеми адаптації дитини до умов дошкільного закладу слід зу­пинитися на дослідженнях, автори яких доводять існування таких ви­дів адаптації як фізіологічна та соціальна.

Розглянемо більш докладно тлумачення цих термінів. Фізіологіч­на адаптація – реакція функціональних систем організму, яка найбільш повно відповідає потребам певної ситуації.

Під соціальною адаптацією розуміють постійний процес актив­ного пристосування індивіда до умов соціального становища, а також результати цього процесу .

Відомо, що навіть незначні зміни умов життя маленької дитини викликають порушення її емоційного стану, сну, апетиту тощо. Саме тому створення умов для успішної адаптації є досить серйозною проблемою, яка хвилює лікарів, психологів, педагогів.

Які ж особливості формування здатності до адаптації у малюка?

Слід зазначити, що народження дитини – це один з найяскраві­ших прикладів фізіологічної адаптації. Отже, системи дихання, кро­вообігу, травлення на момент народження повинні мати відповідний рівень готовності всіх адаптаційних механізмів. Дослідження дово­дять, що здоровий малюк має цей рівень готовності й достатньо швидко пристосовується до існування в нових для нього умовах. Звичайно, впродовж наступних років відбувається вдосконалення адаптаційних механізмів, формуються передумови соціальної адаптації.

Які ж фактори можуть негативно вплинути на формування адаптаційних механізмів дитячого організму? Результати спостережень за­свідчують, що, насамперед, це такі антенатальні фактори, як токсико­зи І, П половини вагітності, гострі інфекційні захворювання, загост­рення хронічних захворювань, прийом ліків, стресові ситуації, шкід­лива робота, вживання алкоголю, паління. Серед інтранатальних фак­торів ризику медики визначають наявність асфіксій у дитини, полого­ві травми, хірургічне втручання, несумісність за резус-фактором між матір'ю та дитиною тощо.

Неабияке значення для формування адаптаційних механізмів ди­тини має і  постнатальний період. Саме тому такі фактори, як велика маса тіла дитини, захворюваність упродовж 1 місяця життя, вживання матір'ю алкоголю, паління під час вигодовування дитини, штучне ви­годовування, наявність хронічних захворювань, затримки нервово-психічного розвитку можуть стати гальмом у формуванні та розвитку адаптаційних механізмів. Серед соціальних слід звернути увагу такі фактори ризику, як незадовільні матеріально-побутові умови життя,  конфлікти в сім'ї, відсутність батька чи матері.

Впродовж дошкільного дитинства малюк неодноразово реалізує власні адаптаційні можливості – це  і прихід до дитячого садка, і перехід із однієї групи в іншу, а потім і в школу. Не потребує доказу той факт, що до дитячого садка дитина повинна приходити з прогнозом на адаптацію. Якщо ж прогноз відсутній, його складає лікар дошкільного, закладу разом із психологом. Згідно з прогнозом вони визначають особливості організації режиму, харчування, сну кожної дитини. Саме цими призначеннями бажано керуватися вихователям під час адаптації малюка до умов дошкільного закладу.       

Звикання дитини до нових умов супроводжується порушенням сну, апетиту, загальним ослабленням організму, негативних емоцій, що передається цілою палітрою плачу від скиглення де ревіння. Супутником негативних емоцій є страх – джерело  стресового стану дитини. На жаль, у період адаптації прояв малюком позитивних емоцій є дуже рідкісним явищем. Окрім цього, порушується функціональний стан нервової системи – деякі діти кличуть матір, не можуть заснути тощо, інші – тривалий час перебувають у загальмованому стані, неохоче спілкуються з дорослими й однолітками,  а іноді зовсім мовчать. Спостерігаються зрушення і в деяких вегетативних реакціях, а саме: втрачається вага, загострюються алергічні реакції, раптово підвищується температура тіла тощо. Досить часто у дітей порушуються   вже   набуті    культурно-гігієнічні   навички, знижується імунітет.

Хоча ці негативні прояви зустрічаються не у всіх дітей і є тимчасовими, не звертати уваги на них не можна, адже вони свідчать про порушення нормального функціонування кори великих півкуль, негативно впливають на поведінку дитини. Такі зміни пояснюються перебудовою звичного динамічного стереотипу поведінки, набутого під впливом домашніх умов, на новий стереотип в умовах дошкільного закладу.

Розрізняють три ступені адаптації: легкий, середній і важ­кий.

 

Легкий ступінь адаптації

За легкої адаптації впродовж місяця у дитини нормалізується поведінка. Малюк починає спокійно чи радісно ставитися до дитячої групи. Настрій бадьорий, проявляє зацікавленість довколишнім, у поєднанні з незначним ранковим плачем. Апетит погіршується, проте не дуже і на кінець першого тижня стає звичайним, сон поновлюється протягом 10-15 днів.

Стосунки з рідними за легкої адаптації у дитини не порушуються, малюк легко прощається вранці, швидко відволікається, його цікавлять й інші дорослі, він доволі активний, але не збуджений. До дітей в групі може бути байдужим або зацікавленим. Інтерес до навколишнього поновлюється впродовж 2-3 тижнів з допомогою дорослого.

Мова загальмовується, але дитина відгукується і виконує певні прохання чи вказівки дорослого. До кінця першого місяця поновлюється активне мовлення.

Зниження захисних сил організму значно не виражено і до кінця 2-3 тижня відновлюється. Хворіє не більше разу на місяць, тривалістю не більше десяти днів, без ускладнень.

 

Середній ступінь адаптації

Під час адаптації середнього ступеня порушення в поведінці і загаль­ному стані дитини виражені виразніше і триваліше. Сон нормалізується лише через 20-40 днів, якість сну теж незадовільна. Апетит понов­люється в такі самі строки. Настрій нестійкий впродовж всього місяця, значно знижується активність: малюк стає плаксивим, малорухливим, не намагається досліджувати нове оточення, не використовує набутих раніше побутових навичок. Мова або не використовується, або знижується. У грі дитина також не застосовує набутих на­вичок, гра ситуативна. Всі ці зміни тримаються протягом 5-6 тижнів.

Ставлення дитини до близьких – емоційно-збуджене (плач, крик під час розлучення). Ставлення до дорослих вибіркове. Ставлення до дітей, як правило, байдуже, проте може бути й зацікавленим.

Захворюваність – до двох разів, терміном не більше 12 днів, без ускладнень. Вага не змінюється або дещо знижується. З'являються ознаки невротичних реакцій: вибірковість у ставленні до дорослих і однолітків, спілкування лише за певних умов.

 

Важкий ступінь адаптації

Особливу тривогу викликає стан важкої адаптації. Дитина починає тривалий час і важко хворіти, одне захворювання майже без перерви змінює інше, захисні сили організму підірвані і вже не виконують своєї ролі – не запобігають численним інфекційним захворюванням, з якими постійно доводиться стикатися малюку. Це несприятливо позначається на його фізичному і психічному розвиткові.

Інша форма перебігу важкої адаптації – неадекватна поведінка дитини, яка межує з невротичним станом. Дитина погано засинає, сон короткий, скрикує, плаче уві сні, прокидається зі слізьми. Сон чутливий, короткий. Апетит погіршується сильно і надовго, ди­тина може відмовлятися від їжі або блювати за спроби її нагодувати, можуть виникати функціональні порушення випорожнень, безконтрольні випорожнення.

Під час періоду неспання дитина пригнічена, не цікавиться оточен­ням. Ставлення до дітей відчужене, однолітків уникає або проявляє агресію. Ставлення до близьких емоційно-збуджене, позбавлене прак­тичної взаємодії. Не реагує на запрошення взяти участь у будь-якій діяльності. Мовою не користується або простежується затримка мовленнєвого розвитку на значний період. Немає настрою, дитина тривалий час плаче, напружено стискає у кулачку носову хустинку чи домашню іграшку. Нам, дорослим, важко усвідомити ступінь її страждань.

Слід пам’ятати, що дитина, яка бурхливо виражає свій протест проти нових умов криком, голосним плачем, вередуванням, чіпляється за маму, падає в сльозах на підлогу, незручна і бентежлива для батьків і вихователів, проте викликає менше хвилювань у дитячих психологів і психіатрів, ніж дитина, яка ціпеніє, стає байдужою до того, що з нею відбувається, до їжі, мокрих штанців, навіть холоду. Така апатія є типовим проявом дитячої депресії.

Отже, ви вже зрозуміли, що адаптація дитини до нових для неї умов середовища – важкий та болючий процес. Тепер ви знаєте, що відбувається з дитиною, з її поведінкою.

Звикання до дошкільного навчального закладу залежить також від типу темпераменту. Гірше за інших почуваються діти з флегматичним темпераментом. Вони не встигають за темпом життя дитячого садка: не можуть швидко одягнутися, зібратися на прогулянку, поїсти. Найлегше пристосовуються діти-сангвініки.

Ускладнюючим чинником адаптації слід також назвати і конфлікти в сім’ї, нетовариськість батьків. Діти мимоволі засвоюють негативні риси поведінки батьків, що ускладнює їхні стосунки з однолітками. Вони поводяться невпевнено і нерішуче, багато хвилюються, тому не можуть бути легко прийнятими в групі.

Отже, соціально-психологічна адаптація до дитячого садка відбувається неоднаково у різних дітей, відповідно до віку, типу вищої нервової системи, стану здоров’я, стилю виховання в сім’ї, родинних взаємин, рівня розвитку в дитини ігрових навичок, її контактності, доброзичливості, емоційної залежності від матері.

 

Як правильно підготувати дитину раннього віку до вступу в дитячий садок?

 

1. Передусім слід організувати життя дитини в сім'ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному навчальному закладі.

2. Готуючись до дитячого садка, докладно розкажіть малюку, що вдень він буде ходити до дитячого садка, а ввечері ви разом з ним будете займатися вдома цікавими справами.

3. Варто зацікавити сина чи доньку дитячим садком, викликати бажання йти туди. Для цього під час прогулянок покажіть будівлю дошкільного навчального закладу, ігрові майданчики; разом поспостерігайте за грою дітей, розкажіть про їхнє життя в садочку. Не можна дитину залякувати садком, погрожувати: «Не слухатимеш – віддам у садочок». Це викличе страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршить стан дитини в період звикання до незнайомого оточення. Навпаки, слід викликати бажання в неї ходити до садка: «Якщо слухатимеш, не плакатимеш, то підеш у дитячий садок». Про вступ до садка треба говорити в сім'ї як про радісну, очікувану подію.

4. Ідучи будь-куди, завжди розповідайте малюкові, що буде, коли ви повернетесь, щоб у нього була впевненість в тому, що він потрібен вам!

5. Навчайте дитину вдома всіх необхідних навичок самообслуговування та взаємодії. Дитина значно легше пристосується до умов суспільного виховання, якщо в сім'ї вона оволодіє елементарними навичками самостійності. Іноді, прагнучи зекономити час, батьки поспішають самі вдягнути, нагодувати дитину, чим стримують формування в неї необхідних умінь. Так діти, звикнувши до надмірної опіки, у яслах почуваються безпорадними і самотніми.

6. Обираючи дитячий садок, звертайте увагу на вихователів. Чи хочете ви щодень приводити сюди свою дитину? Якщо так, робіть це впевнено.

Щоб полегшити звикання, познайомте сина чи доньку з майбутнім вихователем, поговоріть з ним так, щоб дитина чула про те, що ваш малюк уже підріс і ходитиме до ясел, де про дітей піклується добра вихователька, яка гуляє і грається з ними. Слід викликати в дитини позитивні спогади про відвідування дошкільного закладу, бажання швидше підрости і піти в садочок.

7. Збираючись вести малюка до дитячого садка, домовтеся з вихователем, що певний час відвідуватимете його разом з дитиною, проте дослухайтеся до рекомендацій вихователя щодо цього.

 

Як допомогти дитині пережити період адаптації?

 

1. В перші дні перебування в дитячому садку залишайте дитину на 2-3 години, поступово збільшуючи час знаходження в дитсадку. Не запізнюйтесь, хоча б у перші дні забирайте дитину вчасно.

2. Не поспішайте відразу забрати дитину додому. Побудьте з дитиною на ігровому майданчику, разом подивіться, як гуляють діти, чим займаються, як спілкуються один з одним та вихователем.

3. Відводячи малюка до дитячого садка, дайте йому улюблену іграшку, сказавши при цьому: «Якщо ти захочеш, щоб я про тебе подумала, візьми і притисни її до себе. І я відразу про тебе подумаю». Ілюзія керування батьками дуже важлива для малюка. Вона знижує реакцію стресу на нову ситуацію. Нехай іграшка ходить із дитиною кожен день і знайомиться з іншими, розпитуйте, що з іграшкою сталося в дитячому садку. Хто з нею дружить, хто ображав, чи не було їй сумно. Таким чином ви багато дізнаєтеся про те, як ваша дитина звикає до садочка.

4. Пограйтесь з дитиною домашніми іграшками в дитячий садок, де якась з них буде самою дитиною. Поспостерігайте, що робить ця іграшка, що говорить, допоможіть разом з дитиною знайти їй друзів і вирішіть проблеми дитини через неї, орієнтуючи гру на позитивні результати.

5. Не хвилюйтесь і не показуйте своє хвилювання дитині. Не забувайте надавати дитині емоційну підтримку і показувати значимість для вас її нового статусу.

6. Утримуйтесь від шумних масових вистав, аби зменшити емоційне навантаження.

7. Частіше говоріть дитині про свої почуття і проявляйте їх.

8. Завжди знаходьте час вислухати, що непокоїть вашу дитину, які у неї труднощі, чого вона досягла.

9. Створіть спокійний, безконфліктний клімат для дитини в сім'ї та оптимальний режим дня. Оберігайте нервову систему дитини!

10. Повідомте вихователів про особливі звички дитини, що вона любить, що ні, які має захоплення.

11. Придумайте ритуал «прощання» й зустрічайте дитину з посмішкою.

12. Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає. Ніколи не з’ясовуйте відносин з вихователем (щоб не трапилось!) у присутності дитини.

13. Відвідувати дитячий садок дитині треба лише здоровою.

14. Найголовніше — почувайтеся компетентними батьками, тобто вірте, що з будь-якою складною ситуацією можна справитись, якщо її вирішувати, а не відкладати!

Головною умовою успішної адаптації дитини до дитячого садочка є єдність вимог до малюка в сім'ї та дитсадку.

 

Спрогнозувати  адаптацію дитини до умов дошкільного навчального закладу допоможе наступна анкета.

 

Анкета для батьків

 

1. Чи легко розсмішити Вашу дитину?

2. Чи часто вона капризує? Не частіше, ніж 1-2 рази на тиж­день?

3. Чи спокійно лягає спати?

4. Чи все їсть, чи не капризує під час годування?

5. Чи є у Вашої дитини друзі, які добре ставляться до неї, охоче граються?

6. Чи часто Ваша дитина виходить із себе?

7. Чи завжди треба приглядати нею?

8. ​

9. Чи немає у Вашої дитини шкідливих звичок?

10. Чи можна дитину залишити саму на недовгий час, знаючи,
     що, вона не розплачеться так, наче її покинули назавжди?

11. Чи добре малюк поводить себе з однолітками, чи не потре­бує від Вас підтримки?

12. Чи немає у Вашого малюка якихось незначних страхів?

 

Відповіді позитивного характеру на 7-12 запитань дають змогу прогнозувати успішну адаптацію дитини до умов дошкільного закладу.